Поезія- ти сила чарівна!

 

 Є вірші- квіти

Вірші-дуби.

Є іграшки вірші,

Є рани,

Є повелителі і раби.

і вірші є-каторжани,

крізь мури в’язниць,

по тернах лихоліть-

ідуть,ідуть

по етапу століть...

        Ліна Костенко

       В рамках  Національного проекту " Україна читає дітям" в Цебриківській бібліотеці для дітей 13 червня 2012 року відбулися пітературні  читання вчителя української мови і літератури Цебриківської школи Зелінської Оксани Степанівни на тему "Поетичний віночок рідного краю".Оксана Степанівна є  початківцем поетичного пера.

Основною темою її поезії є висвітлення любові до землі,рідного селища,школи,вчителів.які благословили її на творіння на поетичній ниві. Поезія- це її дітище,її квіти. Патріотизм червоною ниткою проходить через всю творчість молодого поета.

Хочеш побачити небо синє?

Дивишся, а воно- сіре.

Хочеш побачити зелень трави?

бачиш голі сади.

Хочеш, щоб друг порадів з тобою

І поборовся з твоєю бідою?

Друга ти спробуй такого знайти,

Щоб по життю поруч з ним іти.

Х очеш кохання справжнього, вірного.

Любого хочеш і справді гідного?

Та не завжди так поверне життя,

Після кохання іде забуття.

Хочеш навколо ти землю квітучу,

Знищити хочеш ти заздрість палючу,

Ліс насадити,кохатися в квітах

І від любові всім тілом тремтіти?

 

Хочеш життя ти спокійного дуже?

Не сподівайся,нема його,друже.

На читаннях були присутні учні  6- 7-х  класів  Цебриківської школи та дорослі читачі бібліотеки: Крецул Г.І. , Мазурік О.С., Семикоз Г.Л.  Слухачі з великою зацікавленістю пізнавали творчість свого вчителя та класного керівника.Про її талановите поетичне життя діти і не здогадувалися.Це був для дітей несподіваний подарунок.

Найбільше слухачам припали до душі такі віршовані рядки:

Звільнили село

65 річниці звільнення рідного селища присвячую...

4 квітня звільнили село 

Це було 44-го року...

сучаснику, думаєш.легко було?

Фашисти там мали мороку:

Загинуло безліч...

І нас полягло...в південних степах Батьківщини.

Та все ж звільнили,звільнили село,

Маленьку частинку Вкраїни.

але і тепер (хоч багато років

мину з часів наджорстоких)

У пам’яті- степ український горів,

у ранах звивався глибоких...

Тож, друзі мої,бережімо життя,

Знаходьмо і щастя. й любімо,

Прислухаймось- вчуємо спів солов’я

І діток щасливих зростимо.

Цінуй хвилину на землі, Людино!

Люби життя,шануй родину

І ніколи істину просту не забувай,

Що мир на світі- справді земний рай!

             Слухачі побажали творчого натхнення Оксані Степанівні і подякували за приємні хвилини спілкування.

В бібліотеці до цього заходу оформлено книжкову виставку "Поетичний віночок рідного краю".